“ВЧОРА ЗАЙШЛИ ПООБІДАТИ В ЕВРАЗИЯ… ЗВЕРТАЮ УВАГУ НА ТЕЛЕВІЗОР, ЯКИЙ БЕЗЗВУЧНО ТРАНСЛЮЄ ЧЕМПІОНАТ СВІТУ ПО ФУТБОЛУ RUSSIA 2018 НА ІНТЕРІ?! (WTF?) Я ЗВІСНО ПІДІРВАЛАСЯ…”

Вчора зайшли із Tania Skoroplias пообідати в Евразия, що біля червоних корпусів на Льва Толстого, замовили обід і тут мій погляд після 20 хвилин очікування замовлення, звертає увагу на телевізор, який беззвучно транслює Чемпіонат світу по футболу russia 2018 на Інтері?! (WTF?)



Я звісно підірвалася до адміністраторів і на мить спинилася, заспокоїлася: може люди помилися, не звернули увагу? Видихаю.

– Перепрошую, тут транслюється чемпіонат світу по футболу, який проходить у Росії, чи могли б ви його вимкнути або переключити на щось інше?

І тут мені російською мовою (звісно!) з усією зверхністю і насмішкою адміни:
– а што такоє? У нас Інтер разрішіают паказивать і ми слєдім за футболом.
І тут мене понесло: я голосила про світовий бойкот, про дітей у Сирії, про наш Донбас, війну, а мені (увага!) відвідувачка у відповідь робить зауваження, що я їй заважаю “кушать”.



Жодна душа у ресторації не дивилися футбол і у момент мого прохання виключити трансляцію їм було принципово байдуже.
Я відмінила замовлення, взяла книгу скарг. Поки писала своє зауваження до закладу, то офіціантка голосно заявила своїм колегам: “круто, атмінілі заказ, паєдім і пасмотрім футбол”. І у цій ситуації мене вразила людська байдужість, адже для них війна і смерть – це щось далеке і чуже. І мені захотілося градів і мін у Києві, бо сіра маса, без серця і душі, без позиції гірше, аніж опонент чи ворог.

“Спорт – це не політика”. Залишаю на згадку про вчорашній обід.



Maryna Mirzaeva