ЗНАЄТЕ ПРО ЩО ДУМАЄ НА БЛОП-ПОСТІ ТОЙ, ХТО ЇДЕ З ТРЬОМА ВАТАНАМИ В ОДНОМУ АВТО ДО ХУНТИ?

Скажу по секрету: їздити з ватанами до Хунти – це ще та пригода. Це абсолютний розрив шаблонів і абсолютний Оскар за кращу роль в номінації “су * а року”. Ща трошки опишу процес виїзду з окупації, бо в один текст вмістити все буде ну дуже складно. Поїхали.

Отже, 5 ранку. Загальні збори. Всі на нервах, всі переглядають особисті речі в пошуках бомби або танка в сумці. Неважливо зовсім є у тебе міномет чи ні, важливо те, що шукати на блок-посту у орків будуть і ретельно. Дуже ретельно.

5.30 ранку – остання перевірка документів. Документи всі тримаємо в руках, телефони теж. У телефоні не повинно бути ніхера зі словами Київ-Львів-комбат-полковнік-, а також ніяких синьо-жовтих квітів і картинок, які можуть висловлювати неповагу до недодержави. Якщо побачать щось подібне, то в кращому випадку – штраф прикладом по морді. Це якщо пощастить. У гіршому випадку заїдеш на підвал і надовго.

6 ранку-ми на першому блок-посту орків. Навколо всі нервові, навколо дика дичина в камуфляжі. За що ці придурки воюють? Проти кого? Х * й його знає. Їм би бодун перемогти спочатку.

Стали в чергу. Дика дичина постійно ходить навколо в невипраній формі. Смердить, моторошно, виглядає з боку ще гірше. Проклятий Обама або Трамп захопив бритви в Донецьку і мучить бідних абпалченцев: неголені е * ала по днів так 10 з калашами – це не найкращий пейзаж з вікна, хочу я вам сказати.

Пішла перевірка документів. Ну тобто документи віддали вонючімпрідуркам і чекаємо. Скільки чекати? А х * й його знає. Це як пощастить. Всі посміхаємося сепарастам, ніхто не хоче під поганий настрій коллаборанта бути розстріляним за те шо з синхрофазотрона хотів убити захарченко.

Прийшли незрозумілих 4 дебіла. Су * аааа … Дуже хочеться крикнути їм шось типу – випийте Фейрі, бо смердить шопіз * ец від вас. Але цього робити не можна – диверсантом хунти станеш.

Х * й знає чого вони прие * ались аж вчотирьох, явно шото типу танка шукають в багажнику. Нихера не знайшли. Навіть під капотом немає міномета і танка. Абідна. Але … Але не покидає відчуття того, що орки останніх 2 тижні їли шкарпетки з майонезом – з лопатопріемніков смердить так, що перегар звичайний здасться прекрасними духами.

Мене і ще одного пасажира викликали на окремий огляд. Заааашібісь. Воділа матюкається, бо розуміє, шо це надовго. Я згадую, куди я в штанах поклав БТР і шо буде мені за це, якщо таки знайдуть.

Ха! Поперло! З доглядачів є знайоме мордо – мій колишній однокласник. Привіталися, запитали як воно нічого друг у друга. І тут я ловлю себе на думці, що дивлюся на однокласника з калашом і думаю: Су* а, а чого я тебе ще в школі не придушив, а заступався за тебе, бо його пиз * ило півкласу?

Однокласник єхидно посміхається, запитує чи везе хтось зброю або вибухівку. А * уеннє питання, ніби то хтось зізнавався хоч раз – так, я танк хочу вивезти з Донецька. А шо хіба не можна? Ну тоді танк забирайте, а я далі поїхав.

Прикинув на око: жоден з 4 долбодятлов не напише слово інтелект без помилок. Иліта дриндиди, йопт. Однокласник колишній – то взагалі окремий екземпляр. Це інфаркт у філолога, це інсульт у перевіряючих його зошити з диктантами і абсолютний ржач серед ровесників, коли кожному показували його зошит, а там були написані такі перли як -тралебус- або -йа-.

Обшманали телефони, переписали всі номери з телефонного довідника, переглянули історію браузера і листування в месенджерах. Бачили хоч раз як дебіл, який читає 15 слів за хвилину, читає переписку в вайбере, в якій обговорюється текстова реклама в інтернеті в сфері оренди житла? Виглядає так само, коли олень на лобзик дивиться. Саме так мій колишній однокласник читав мою переписку: е * ало розумне і горде, але швидкість читання так і залишилася як у недорозвиненого. Але зате автомат є і цей негідник може позбавити тебе життя. А * уеть.

Що можна шукати в вусі? Х * й його знає. У волоссі і так танк сховав, в вухо хіба гранатомет влізе. Сепар на повному серйозі обшукали вуха. З ліхтариком. Дно пробито в очердной раз.

Дуже хотів надіти протигаз під час огляду, щоб не дихати одним повітрям з тими, від кого несло протухлими носками або запропонувати рот з хлоркою помити колаборантам, смердючий огляд на спеці вимотує, якщо хто не в курсі.

Думаєте шевці або будівельники матюкаються? Маячня. До посібників окупантів будівельникам і шевцям як від Воронежа до Токіо на маршрутці. Я розумію, що робота у орків як би не розташовує до реверансів, але використовувати слово х * й в реченні в 99% випадків – це таки духовно. Дуже.

Ухтижб * я! Нас таки відпустили. Танків немає, йдіть на * уй. Ми потопали до машини своєї. Скоро все закінчиться, адище закінчиться.

Ура. 11. 50 дня – нам віддали документи і сказали їхати на * уй. Якби хто бачив колір рук тих, хто паспорта тримав, то зрозумів би шо СНІД – це типу нежиті, а ось яку заразу можна хватануть після того, як динирійская абізяна в лапах твій аусвайс потримала – ось це реально страшно.

Уявіть, що ви несете мішок цементу на 25-й поверх по сходах. Представили? Киньте мішок з цементом з вікна 25-го поверху. Від десь приблизно таке відчуття у людей, коли проїжджаєш сепарскій блок-пост. Навіть повітря іншє. Скажете перебільшую? Неа. Запитайте у тих, хто постійно катається через лінію розмежування.

Знаєте, про що думає той, хто їде з трьома ватанами в одному авто на блок-пост до Хунти? Про комбайни. Про розмінуванні. Про крокодилів. Про концтаборі. Про хороші речі одним словом. Але поки потрібно терпіти. Нам їхати разом назад до Донецька, раптом що – мене швидко здадуть оркам прям на їх же блок-посту. Що далі – питання риторичне.

Фальшива посмішка американська? Маячня. Сама фальшива посмішка – це оскал вати, яка з Українським паспортом їде за Української пенсією, щоб купити Українські продукти і ненавидить Україну. Отрути в таких людях стільки, що табун скорпіонів отруїться і буде вмирати в страшних муках. Духовність зашкалює одним словом.

Блок-пост Хунти пройшли швидко, всього за півтори години. Я дивився то на Український прапор, то на тварюк двоногих в авто. Дуже приємно, коли наші бійці культурно і еволюційно відрізняються від недорозвинених дириндіцев, це виносить ваті мізки в мотлох: і доброго дня скажуть, і зачекайте будь ласка, і Щасливої ​​дороги.

Взагалі наші блок-пости роблять більше, ніж придурки з міністерства інформації. Завжди вибриті бійці, завжди чиста форма, ніякого перегару та хамства чи матюків на адресу цивільних – це дуже круто. Так тримати. Дуже дякую бійцям з блок-посту Мар’їнського за яскравий приклад того, яким має бути Воїн Української Армії. Окрема подяка за чистий прапор – за цей прапор гинуть люди, тому чистий прапор – це вам не динирійська ганчірка. Прапор блищить та сяє, на відміну від вицвівших простирадл риндиди.

Приїхали в Курахово. Машину залишили там. Сіли в автобус. І тут шок у ватанів. В автобусі розмовляють російською і ніхто нікого не стріляє. Всім начхати на те, що в автобусі розмовляють російською. Зовсім.

Мовний патруль, ти де? Ледве не крикнули мої знайомі ватани. Контрольний у голову – це коли заграла російська музика по радіо в авто. У ватанів шок, бо в Донецьку нема такого – за Українську музику кинуть на підвал, якщо хтось ввімкне таке в громадському транспорті.

Істерика – це вираз на обличчях ватанів,коли заграла Українська музика. Бачили колись, коли людину пиз*ить током, десь вольт 380 і вона це мужньо терпить, зціпивши зуби? От десь так виглядали три мої супутники, коли лунала Українська музика.

Коли зайшов на одній із зупинок солдат всУ і почав розмовляти російською, то я думав, що запах горілої вати засмердить весь автобус. Шах і мат роспропаганді, ватани про цей випадок розкажуть всім.

Доїхали до Запоріжжя без проблем. Жодного разу нас не зупинили ні на одному блок-посту. Ніяких дурних перевірок, ніяких пошуків рептилоїдів в карманах у цивільних. Але пам’ятайте: раби в Україні, а в дирдиди живуть вільні люди.

Фашик Донецкий